День 4

Боюсь лактостазу. Дуже все тверде і болюче. Ля їсть мало, спить багато. Зцідити нічого не виходить. Терплю.

Дівчину здається мучить животик. Причому на ніч. Вдень все спокійно. А коли ввечері ми всі лягаємо щоб заснути і спатки - починається - груди хапає і зразу кидає, вигинається, тужиться і плаче.

Я після спокійного і здорового сну з сином була до цього трохи не готова. Але через 2 такі ночі прийшлось то прийняти як необхідність. Колихати сидячи - значить колихати сидячи. Вона маленька і її болить - їй важче ніж мені. В неї такий вираз обличчя коли вона оце тужиться і плаче - стільки болю і страждань там. Ляля моя маленька, ти ще нічим не завинила перед цим світом, а вже маєш мучитись...

День 3

От тепер стало важко - груди рознесло, Ля мало що виїдає, я не п'ю зовсім нічого і всеодно розбанячило вкрай сильно. Сьогодні прийшла ще одна баба. Я вже потрошки встаю, підвязуюсь. Ще дозаготовлювали сьогодні їжу на після родів :) тьотя привезла домашнього фаршу. Ми наробили котлет і позаморожували.

День 2

Цілий день з Ля в люлі. Майже не встаю. Прийшло молоко, Ля всього не виїдає, але ще не дуже важко.

День 1

Провалялись удвох з донею в ліжку цілий день. Ля спала і їла ам 2 рази тільки.

Їла одні яблука, а більше нічого і не хотілося. Дуже болісно скорочується живіт. Можна ще когось родити з такими болями. Але то тільки під час годування таке.

До вечора голівка підрозправилась, щічки побіліли. Повернулись татко з сином і привели бабу і тьотю. Зважились. 3600.

Перша нічка була веселенька. Син прокидався, коли Аліса плакала і грізно та голосно вимагав 'Ні! Все! Іди!'. А доня не дуже то сильно плакала, так трошки підхникувала, коли ми переодягали підгузника.

Наразі не висаджуємось. Мотаю в шматки, а зранку їх в машинку на прополочку.